Добавить в избранное

Подпишитесь на RSS-ленту 

Подписка на новости

Вход

free counters

Кто на сайте

Сейчас 124 гостей и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Мы в Интернете

Никопольская Академия Казачества

Звернення до всеукраїнської козацької громади (общини) корінного суверенного народу України

Шановні друзі, браття, козаченьки,
Славні козачки, сестри та жінки,
Я перед вами на коліно стану,
Громаді клятву даючи..
 
Мої слова не з вуст лунають,
Вони із глибини душі ідуть,
Любіть Україну, кричать і благають,
Як Іван, що в погрудді, на могилі стоїть!
 
З середини  не раз розбивали нас чвари,
Нас били, дурили, не раз грабували,
Всіляким тортурам не раз піддавали,
Та вільний наш дух не відібрали!
 
І квітнула знову рідна країна,
Бо мала завжди, як Іван, свого сина,
Серце якого любов’ю палало,
І любов’ю цією зло постійно долало.
 
Прокидайся Іване, годі дрімати,
Настав час Україну захищати,
Махни правицею, заковану бронею,
Хай пісні щастя линуть над землею!
 
Щоб не плакали очі в дружини і мами,
Щоб діточки наші не росли сиротами,
Щоб поміж себе не були ворогами,
Щоб лише любов жила поміж нами!
 
Згуртуймося браття, до козацьких цих лав,
Бороніть Україну, бо час цей настав,
Хай нам допоможе Сіркова десниця,
Аби мир панував й колосилась пшениця!
 
27.07.2014                                         В. Педченко.

Педагогика и общество

   Учебные процессы предусматривают влияние на осознание обучаемого – это как бы процесс принуждения к чему-то и это что-то не всегда соответствует реальным возможностям конкретного «Сидорова». Это законодательно утверждённое беззаконие. Ранее миллионы искалеченных судеб в средних и средне специальных учебных заведениях регулировались ЦК КПСС – они сотворяли программы, где задействовали эти миллионы, давая им на еду, одежду и развлечения. Практически ещё с Рима, где сформировались основные институты власти и до сего дня – это вера, система «кнута и пряника» не изменялась коренным образом. Такова реальность и сегодняшнего дня.  Но пошли «перегибы» и о некоторых закономерностях этих перегибов ниже пойдёт речь. Подадим их тезисно.
-          Природа не есть нечто обособленное – она (солнце, цветы, животные, комар и т.д.) ЕДИНАЯ экосистема ВЗАИМОРЕГУЛИРУЮЩАЯСЬ до определённой системы гармонии, не влияющей на космос, т.е. внешнее Мироздание. Но, с 14 века, когда инквизиция нарушила баланс рождаемости определённых людей, несущих ценные видовые качества, произошла дегармонизация – вид «человек» начал технически подавлять иные виды. Вымирание животных, растений привело в 2001 году к состоянию «включения» механизма агрессии Природы и человека. Точка отсчёта 11.09.2001года – противостояние ВЕРЫ и ВЛАСТИ, это противостояние порождает:
·        реформу власти (Украина – одна из носителей «гена» реформы власти);
·        реформу педагогики, образования в целом;
·        реформу погодных условий (природа заставит человека по иному относиться к его деятельности вне своего разума);
·        реформу сельского хозяйства;
·        реформу культуры и науки;
·        реформу осознания, мышления человека;
·        реформу медицины в целом.
 Механизмов влияния Природы на человека великое множество. Опишем несколько механизмов с которыми люди уже «борются» лет 10:
·        новые виды заболеваний – «дети индиго»: чтобы родиться, ребёнок обязан, при формировании своего плана жизни в утробе матери, согласовать эти планы с планетным разумом, а Земля … «включает» ускоренное эволюционное развитие, но «забывает» активизировать систему осознания того, что же это такое «ускоренная эволюция». Далее, получается около 77 следствий – либо ребёнок создаёт проблему родителям, соответственно и государственным фондам, экологии и самой Природе, ибо есть «гениальный идиот», либо, имея гениальные способности, которые общество, в частности учителя, не умеют приспосабливать к реальности – уничтожается (реформируется) осознание учителей, представителей власти и всех «членов системы», не создающих применение талантам. Прим: этот второй вариант – колоссальный «инструмент» локализации видовых способностей на одной цели – самоуничтожение вида(!). Беда в том, что только характерники сегодня видят, как на подсознании «неиспользуемого» таланта группируется механизм устранения тех людей, которые мешают внедрению передовых технологий, систем, внедряющих видовые качества. Возможно будет более понятно – в ДТП 72% людей погибают именно тех, кто деяниями или бездеятельностью не способствуют вышеуказанным реформам, а возраст 61-67 лет имеет 93% смертности по той же причине (!);
·        новые формы борьбы за своё личное благосостояние – ментальные войны, которые уничтожают судьбы тех людей, которые в эволюции не создали механизмы осознанной самогармонизации;
·        новые формы остановки движущихся сооружений (самолёты, автомобили, пароходы и т.д.) – Природа нашла механизм «отключения» сознания в миг опасной ситуации у того, кто принимает решение (капитан, водитель, лётчик и т.д.), а это означает одно – массовое уничтожение нашего вида в КАТАСТРОФАХ;
·        новые формы разрушение планов жизни (судеб) – это когда мы не можем чётко дешифровать получаемую нашим телом информацию из будущего. Тут надо пояснить, что люди, «докопавшись» до генома, ещё долго будут искать (если догадаются) механизмы, которые УПРАВЛЯЮТ ГЕНАМИ. И вот, когда это произойдёт – легко увидеть механизм дешифровки КЛЕТОЧНЫМ УРОВНЕМ нашего организма чётких команд из будущего – мы, казаки характерники, сегодня (с 1987года) пользуемся, корректируем этот механизм, убирая даже дистанционно головные боли, синдромы усталости, депрессии.
Можно и далее продолжить эту тему – мы более 20 лет изучаем и работаем в направлении коррекции влияния Природы на человека – результат, как говорится «на лицо», ибо мы все, кто занимается этой проблемой, выглядим моложе своих лет…

Продолжение следует...

Ю.Полоз.

 

Легендарне життя Козака - характерника ІванаСірка

Різні часи Українці знавали,
Під гнітом татарським кров'ю стікали,
Під Польщею зраду і підлість спізнали,
А під Російським сил дихнути не мали.
Та люд не здавався, не ставав на коліна,
Прагнув свободи від батька до сина,
Йшли до Дніпра, козаками ставали,
За свободу країни життя віддавали.
Українська земля і героїв родила, їх куля
                                                                    не брала,

Подробнее: Легендарне життя Козака - характерника ІванаСірка

Дві дороги...

Дві дороги, два шляхи розбрелись на Схід і Захід,
або Відмінності у становленні демократичних інституцій на прикладі козацької України та Шотландії у 1707 – 1914 рр.

 
Погодьтесь, дуже цікава порівняти сьогодні долі козацької України після Полтавської битви 1709 року і вектор розвитку Шотландії після остаточного включення цієї країни до складу Британської імперії 1707 року. Дві майже одночасні події, одначе – які різні наслідки! З одного боку, багато в чому трагічна доля козацької України, а з іншого – Шотландія, де вдалось зберегти суттєві елементи політичної, економічної, культурної самостійності, зберегти свої традиції, звичаї, мову. Саме про це – запропонований матеріал, який складено за матеріалами опублікованих в Україні досліджень відомого канадського вченого українського походження професора Університету Торонто Степана Величенко та власними матеріалами.
             Найпершою і найпринциповішою відмінністю був ступень примусу, який кожен уряд здійснював по відношенню свого населення. Для долі Шотландії після 1707 року, безперечно, був дуже важливим той факт, що вона була частиною країни, де на першому місці були право, інституції і суспільна думка, і те, що згідно законів вона ніколи не була колонією. На відмінність від багатьох країн з англійським протекторатом не була підлеглою Англії по праву завоювання. Її політичний статус не залежав від волі короля. Наведемо такий приклад. У 1746 році військові очільники Шотландії достеменно знали, Що терор по відношенню до них буде дуже серйозною проблемою, і що уряд зробить все можливе, щоб дистанціюватися від сваволі своїх же військ. Так, власне, і було. Все це обмежувало масштаби вбивств в Шотландії, і ніяких порівнянь не може бути, коли мова іде про м’ясорубку 1708–1711 років в козацькій Україні. Згадаємо лишень зруйновані і винищені козацькі поселення, тортури з боку військ Петра 1. Четвертовані тіла козаків заряджали замість ядер в гармати, пускали закатованих на плотах по Дніпру.
Ще одна принципова відмінність у діях Британії та Росії. В Росії право ніколи не захищало навіть дворянство. Це стало вирішальним фактом, щоб примусити козацьку еліту сприйняти покірно невигідні умови підкорення. Православна Малоросія –Україна не стала завадою для військових командирів Петра, не знизила рівень жахіть навіть при пограбуванні православних церков.
            Третя принципова відмінність. Мова іде про політичні структури, які визначали долі національних інституцій і автономій на периферійних територіях. Шотландські закони. Церква, міські ради, інституційна база національної ідентичності були збережені за угодою і залишились після 1707 року, бо Британія була конституційною монархією, котра не прагнула до інтервенції чи до інтеграції. З іншого боку, українська еліта не мала законодавчо встановлених прав, які були б закріплені в угодах як обов’язкові.
Заборони, які почалися в 1847 року визначили українську мову та культуру як нелояльні, і саме цим клеймом обмежили їх до рівня приватного життя. Ні один цар не легітимізував внутрішні символи української ідентичності. До того ж міністри царського уряду вважали лояльність і українську національну ідентичність несумісними, що сприяло росту радикальних політичних думок і підривало довіру адептів поміркованої позиції. Ця позиція проявлялась все жорсткіше, серединна лінія була вже неможливою. І такий факт. Під час і після революції 1905года навіть російські ліберали вважали надмірними українські вимоги територіальної автономії задля національного самовизначення.    
Взагалі-то, російська політика в Україні хотіла досягти, по-перше, безумовного покорення української еліти, по-друге, – на свій, російський, розсуд порядку в керуванні економікою України і, по-третє, - максимального використання українських людських і господарчих ресурсів. Слід сказати, що Полтавська битва і полько-моськовсько-турецьке перемир,я на довгі роки стало константою у політичному майбутньому України. Внаслідок цього Волинь і Поділля залишилися під Польським протекторатом, Київ та Лівобережжя – під Москвою, а південь – під Туреччиною и татарами. Гетьманська ставка із Батурина була перенесена в Глухів. Саме тут стояли два московських полка, посланці царя мали таємний наказ, який давав їм право при необхідності заарештувати гетьмана і старшину. Саме тоді князь Голіцин у своєму донесенні канцлеру Головкіну повідомляв таке: «Ради нашей безопасности нужно прежде всего посеять вражду между полковниками и гетманом. Не нужно исполнять просьбы гетмана. Когда народ увидит, что гетман не имеет такой власти, как Мазепа, то, надеюсь, будет приходить с доносами. Нужно, чтобы во всех полках были полковники, несогласные с гетманом. Если между гетманом и полковниками не будет согласия, то все их дела будут нам открыты».
А вже у 1722 році була заснована Малоросійська колегія у якості органу, який контролював всі дії гетьмана. Це дуже підривало гетьманську владу і привело до того, що гетьман міг зробити без відома і дозволу царя дуже мало. Колегія, що існувала для прийому скарг на гетьманське правління, практично зводила нанівець владу Скоропадського. В царських наказах прямо говорилось: «Для прекращения возникшего в малороссийских удах и войске, велено быть при гетмане бригадиру Вельяминову и шести штаб-офицерам из украинских гарнизонов на основании договоров, поставленных с прежними гетманами.
1. Обязанность Коллегии надзирать за скорым и беспристрастным производством дел во всех присутственных местах и обиженным оказывать законное удовлетворение.
2. Иметь верную ведомость о денежных, хлебных и других сборах и принимать оные от малороссийских урядников и войтов.
3. Производить из сих денег жалованье, с гетманского совета, сердюкам и компанейцам, иметь приходные и расходные книги и ежегодно представлять прокурору в Сенат.
4. Припятствовать, с гетманского также совета, генеральным старшинам и полковникам изнурять работами казаков и посполитых людей.
5. Смотреть, чтобы драгунам отводимы были квартиры без всякого исключения, даже в гетманских поместьях, кроме двора, где он имеет жительство, также во дворах старшин, священников, церковнослужителей.
6. Рассматривать вместе с полковыми командирами, имеющие поступать жалобы от нижних чинов малороссиян.
7. Наблюдать, чтобы присылаемые гетманом указы от государя и Сената были записываемы в Генеральной канцелярии, и в свое время доставлялись рапорты; также препятствовать писарям гетманских подписывать вместо него, универсалы и отправлять оные из Коллегии».   
            Скоропадський після появи цього указу поїхав до Санкт-Петербургу з однією метою: просити Петра, аби він відмінив цей указ. Імператор відмовив, і Скоропадський повернувся у Глухів ні з чим. Потрясіння було великим, через декілька місяців гетьман помер. Смерть Скоропадського прискорила введення в Україні прямого московського правління. Наказним гетьманом замість померлого був обрано відомого чернігівського полковника Павла Полуботка. Згадаємо, що Полуботок був конкурентом Скоропадського на виборах 1708 року, тоді Петро 1 з пересторогою заявив, говорячи про Полуботка: «… он очень умный и из него может выйти второй Мазепа».
            Наказний гетьман Павло Полуботок, людина тверда и непересічна, надіслав Петру такого листа: «Изволь, твое царское величество, подтвердить права и вольности наши войсковые, как из веков бывало в войске Запорожском, что своими правами суживалися и вольности свои имели в добрах и судах; чтобы ни воевода, ни боярин, ни стольник в суды войсковые не вступался, но от старейшин своих чтоб товариществу сужены были, где три человека казаков, тогда два третьего должны судить.
Не только родитель твой, но и ты, государь, собственноручно утвердил сию статью при избрании покойного гетмана Скоропадского, обещая цело, свято и ненарушимо содержать поставленный с Хмельницким договор».
Відповідь Петра була така: «Как всем известно, что со времен первого гетмана Богдана Хмельницкого, даже до Скоропадского, все гетманы явились изменниками, и какое бедствие терпело от того наше государство, особливо Малая Россия; то и надлежит приискать в гетманы весьма верного и известного человека, о чем и имеем мы непрестанное старание.
А пока оный найдется, для пользы вашего края, определено правительство, которому было велено действовать по данной инструкции, и так до гетманского избрания не будет в делах остановки, почему о сем деле докучать не надлежит».
Вельямінов, який, звісно, знав про зміст царської відповіді, як навіжений кричав на Полуботка: «Что твоя служба против моей? Знаешь, что я бригадир и президент, а ты против меня ничто! Уже ваши старшины велено отменить и поступать с вами по-новому – я вам указ!».
Та все ж Полуботок розпочав сам приймати скарги українців на адміністрацію та суди з тим, щоб не передавати їх в колегію. Він реорганізував суди, зробив їх колегіальними, боровся з хабарництвом, призначив інспекторів, які контролювали виконання його наказів, призивав старшину до справедливих рішень. У відповідь царські резиденти почали скаржитися Петру, і той визвав наказного гетьмана в Петербург. Як свідчать історичні документи Полуботок у супроводі старшини і товаришів перед очима грізного монарха не знітився, говорив сильно, не зважаючи ні на що: «Знаю и вижу, государь, что без всякой причины, по проискам гордого Меншикова, восстал ты на мою отчизну, желаешь уничтожить преимущество, предками твоими и тобою самим торжественно утвержденные, и для приведения в упадок воинственного духа казаков употребляешь их в тягчайшие работы, принуждая рыть каналы, проводимые в обширных твоих областях. Но что огорчительнее всего, ты лишил нас драгоценнейшей свободы избирать по собственному произволу себе гетманов и начальников и, отняв древнее право судить своих соотечественников, определяешь нам судей из граждан великороссийских, которые, не ведая или притворяясь не знающими законов и преимуществ наших, не престают нарушать их при всяком случае и нас угнетают. Неужели, государь, отказывая в должной справедливости, ты думаешь сим воздать Богу благодарение за все успехи, от Него ниспосланные? Ты занимаешься только блеском величия и могущества, дарованных тебе от Его щедрот, не помышляя нимало о Его правосудии. Да позволено мне будет представить тебе, государь, в последний раз, что ты не получишь ни малейшей пользы от угнетения моих соотчичей, и что для тебя не столь славно повелевать ими силами и властью, как быть главой и отцом народа, преисполненного твоих милостей и всегда готового проливать всю кровь свою за твои выгоды и твою славу. Знаю, что оковы меня ожидают и что буду ввергнут в мрачную темницу, где оставят меня умереть с голода, но что мне до того! Я говорю за отечество и охотно предпочитаю самую жестокую смерть ужасному зрелищу всеобщей гибели моих единоземцев! Помысли, великий государь, и будь уверен, что отдашь некогда отчет Царю всех царей за несправедливости, оказываемые тобой народу, принятому под твое покровительство».
У листопаді 1724 року Павло Полуботок і його товариші стали в’язнями Петропавловської фортеці. Дуже скоро вони померли, заплативши своїм життям за ідеї української автономії і національну свободу. Ще і досі в деяких українських оселях є портрети народного героя, які зберігаються як національна святиня. І новий гетьман український – Данило Апостол, обраний у жовтні 1727 року, разом зі своєю старшиною і полковниками продовжив лінію Полуботка на автономію України.
 
Георгій Герасименко, академік Міжнародної академії козацтва, вчений секретар Нікопольської академії козацтва.
 
Використана література:
Українське козацтво: Мала енциклопедія (керівник авт.колект. Ф.Г.Турченко; відпов.ред. С.Р.Лях) – Вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – 672 с.: іл.,карти.
Каманін І. документи епохи Богдана Хмельницького 1653-1657 років. Київ, 1911.
 

Loading

Сайты партнёры

Сайт ДОК37  БИЦ Слово  ОР УКРАЇНСЬКОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО КОЗАЦТВА

 Школа рукопашного боя Казаков Семиречья   Медвенское СКО 

Статистика

Посетители
501
Материалы
459
Количество просмотров материалов
682196

Вы здесь:

Счётчик Яндекс

Яндекс.Метрика