Добавить в избранное

Подпишитесь на RSS-ленту 

Подписка на новости

Вход

free counters

Кто на сайте

Сейчас 146 гостей и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Мы в Интернете

Витяг з Науково – практичної конференції на тему: «Витоки, відродження і напрямки діяльності Козацтва України»

Витяг з   Науково – практичної конференції  на тему:
 «Витоки, відродження і напрямки діяльності Козацтва України»Тема 4. ( доповідач Луньов Григорій Олексійович )
 

Господарські традиції  і  господарська діяльність Українського козацтва

     Виникнення українського козацтва, як соціального, політичного явища і військово-соціального стану в середньовічному суспільстві, мотивувалося прагненням закріпачених селян до вільного господарювання на своїй землі.
      В історії цивілізацій з селянством, взагалі, пов’язаний сумний парадокс. Селянство, яке своєю працею на землi, по сутi годує людство, i через це вже мусило б займати пріоритетне місце в суспільстві, в дійсності завжди було найбільш приниженою, безправною, пригнобленою, переслідуваною його частиною.

      Славетний церковний проповідник Iоанн Золотоуст ще в IV столітті зауважив, що кожна людська праця годує тільки себе i єдиною, яка годує й інших, i багато iнших, є праця селянина на землі, але водночас, ніхто так не переслідується, не гнобиться i не грабується як селянин.

       Навіть у демократичному світі, швидка індустріалізація промисловості, як найпоширішена стратегія економічного розвитку держав, фінансувалася за рахунок жорстких податків на сільське виробрицтво і свідомого впровадження  системи  вкрай викривленої системи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію.   

        В той час, коли Польщею запроваджувалися в Україні феодальні латифундiї, що утверджувалися на обеземеленнi селян i найжорстокішій панщині, виникло унікальне, тільки Україні притаманне історичне явище, - «самопокозачення», коли селяни цілих регіонів України – Галичини, Західного Поділля і Волині, - цілими селищами втікали у майже безлюдні східні і південні окраїни Поділля, Брацлавщини та Київщини, позбавлялися феодальної та іноземної підлеглості, займали вільні землі, засновували свої господарства і встановлювали козацький спосіб життя.

       Так, на землях  України, що відігравали роль буфера між Кримським ханством та володіннями польських та литовських правителів, відбувалося формування нової соціальної групи суспільства - козацтва. 

        Козацькі слободи і хутори визначалися значним благополуччям у порівнянні з убогими селищами феодально-залежних селян, перед усім тому, що вони займали для господарювання стільки землі, скільки їм було треба для забезпечення достатку сім’ї, і як вільні люди були більш зацікавлені у наслідках своєї праці. Закріпачені селяни, користувалися у вдвічі меншими земельними ділянками, які змогли б їх прогодувати, та ще й відробляли за земельну ділянку панщину на панському полі, або сплачували непосильний оброк ( плату за оренду панської землі).
      Вільні козаки-поселенці утворювали на нових землях і нову суспільну організацію — громаду. Кожний втікач, що прибував на козацькі землі, вважався вільним від кріпацтва, отримував формально рівні з усіма іншими права користуватися господарськими угіддями і промислами, брати участь у самоврядуванні, зокрема, у виборах козацької старшини — отаманів, суддів, писарів та ін.
 Українська Гетьманська держава, що склалася в ході Визвольної війни пiд проводом Богдана Хмельницького, відібрала землю у феодалів і повернула її селянам, дала їм волю. Понад 80 відсотків селян на Гетьманщині було
 покозачено i об’єднано у козацькі громади, але вистояти проти світової феодальної системи в той час вони не  змогли.

       Тарас Григорович Шевченко так оспівував ту козацьку пору:
     

Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться,
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
 
 
      Агрокультура українського козацтва ґрунтувалася на вільній праці на своїй землі, та звичаях і досвіді українського селянства.
      Найкращий у світі чорнозем сформувався в Україні в результаті взаємодії хлібороба із землею. Своєю працею численні  покоління вдосконалювали землю, нарощували такі багаті грунти, що згодом вони стали унікальним здобутком української агрокультури.
      Сільські козацькі громади, як поземельні об’єднання у козацьких слободах і селах, обробляючи вдосталь землі, мали можливість використовувати і вдосконалювати ґрунтоутворюючу систему хліборобства - трипілля.
      Головна її суть полягала в тому, що всю землю козаки розділяли на три приблизно рівні частини: одну відводили під пар, тобто не засівали зовсім, а використовували як пасовище ("толока"), на другій ("царина") сіяли озимину, а на третій ("ярина") — ярові культури
      Згуртованість козацької громаді давала їй можливість об’єднувати земельні ділянки по сівозмінах у великі масиви і  мати щорічно загальну толоку для відпочинку землі і випасу робочих волів коней і домашньої худоби. Малоземелля ж селян не дозволяло їм використовувати сівозміни класичного трипілля, як хліборобської системи відродження і накопичення родючості землі.
       Так  у покозаченій Україні, в результаті вільного господарювання і праці на власній землі, розвивалася інтенсивна економіка і висока світова агрокультура.
     Отже, господарські традиції українського козацтва полягають у вільному господарюванні і громадському самоврядуванні на своїй землі, дбайливому ставленні до неї, збереженні і підвищенні її родючості, та у захисті від захоплення ворожими, чи шахрайськими силами.
     Виходячи з того, що козаки завжди були кращими і заможними господа-
рями на землі, відродження господарських традицій козацтва в наш час полягає в створенні сучасних  селянських, фермерських господарств і виробничих сільськогосподарських кооперативів, в яких власники земельних ділянок сільських козацьких громад є господарями, працівниками і власниками результатів своєї праці.
      За роки ринкових реформ, на землях України склалися три основні форми господарювання:
- особисті селянські господарства, в яких селяни господарюють в основному на присадибних ділянках площею в середньому у 0, 5 -15 гектарів, на яких вони обробляють 11 мільйонів гектарів, або 29 відсотків орної землі і виробляють 66,7 відсотків сільськогосподарської продукції в державі;
- незначна кількість фермерських господарств у яких ведеться господарство на земельних ділянках по 40-60 гектарів, загальною площею 3 мільони гектари, або на 7,4 відсотках загального землекористування і виробляється 2.7 відсотка сільськогосподарської продукції в державі;
- і орендні капіталістичні підприємства, площею у десятки і сотні тисяч гектарів, господарями яких є аграрні холдинги, які орендують у селян земельні ділянки загальною площею 20,4 мільйонів гектарів, або 59 відсотка загальної площі землекористування а виробляють всього 30,6 відсотки сільськогосподарської продукції в державі.
     Що до продуктивності цих форм господарювання, то за наведеними показниками не складно порахувати, що найпродуктивніше використовують землю селяни на своїх крихітних, в основному присадибних ділянках, на яких виробляють сільгосппродукції на гектарі у 5 разів більше ніж фермери і в 4 рази більше ніж аграрні холдинги.
      Виявляється парадокс – селяни важкою, невідкладною, майже ручною працею в чотири рази продуктивніше використовують землю, ніж озброєні 600 сильною технікою і капіталом аграрні холдинги.
     Однак, парадоксу в цьому не має. Секрет продуктивності селянських господарств полягає в господарських традиціях українського козацтва і селянина. По перше, селянин як господар на своїй землі і хазяїн вирощеної продукції має найвищі мотиви до праці. По друге, він використовує землю для ведення багатогалузевого виробництва – вирощує зерно, городину, фрукти, виробляє молоко, м'ясо та інше.
     При такому відношенні до праці і господарювання, наші селяни заслуговують найвищого рівня життя і достатку, але цього немає, тому що такий рівень життя може забезпечити господарювання не на ділянці у 0.5 гектари, а що найменше у  50 гектарів за наявності необхідної техніки і кредитного інвестиційного капіталу, які недоступні для селян. Реформатори і влада створили умови господарювання на землі не селянам, а орендному капіталу, до якого самі причетні, а селяни вимушені віддавати свої ділянки сільськогосподарського призначення їм в оренду на самих принизливих умовах.
      Особисті селянські господарства можуть подвоїти продуктивність своїх  земельних ділянок, як що держава забезпечить їм фінансову кредитну підтримку на модернізацію присадибного тваринництва, зрошення земельних ділянок і придбання сучасної техніки і  технологій.
      Самим болючим для особистих селянських господарств є відчуження їх від господарювання на приватизованих земельних ділянках сільськогосподарського призначення і вимушена передача їх в оренду  агрохолдінгам.
       Рівень сучасних сільськогосподарських технологій недоступний для господарювання на дрібних земельних ділянках. Для того, щоб господарювати на цих ділянках, селянам треба об’єднуватися у виробничі сільськогосподарські кооперативи і будувати, за допомогою державного пільгового кредитного інвестування сучасні багатогалузеві господарства.
       Модернізація виробництва особистих селянських господарств і об’єднання селян – власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення у сучасні виробничі сільськогосподарські кооперативи і є головними напрямками відродження господарських традицій українського козацтва.
      Фермерські господарства поступаються особистим селянським господарствам за продуктивністю на землі в п’ять  разів з тієї ж причини , що й холдінги –  тому. що  не розвивають  багатогалузеві господарства.
       Орендні аграрні холдинги  створені на іноземному капіталі як спільні підприємства і володіють ними в основному закордонні власники.
      Вони застосовують новітні технології вирощування в основному над прибуткових культур, - пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, ріпаку та сої, які займають до 90 % орендованих площ і зорієнтовані для вирощування цих культур на експорт,  впогоні за надприбутками,  безконтрольно завозять генно-модифіковане насіння цих культур, порушують сівозміни і органічне живлення грунту, використовують лише мінеральні добрива, що створює мінералізацію грунтів і зниження їх родючості. Через те на цих землях ліквідовано тваринництво не тільки в господарствах, а й у населення, втричі зменшене цукробурякове виробництво, створено масове безробіття на селі і занепад сільських територій.
      Тільки ТОВ «Українські аграрні інвестиції», власником якої є Кіпрська компанія «Firstmed ManagementLimitid», займає 330 тис. гектарів. Сотні тисяч гектарів займають власники компаній США, Великої Британії, Ізраїлю, Данії, Австрії, Нідерландів, Люксембургу та інших країн. Всі вони вже втяглися в нелегальну скупівлю за безцінь земельних ділянок, власники яких втратили зв'язок з селом і вимагають від нашої влади відкриття ринку продажу земель сільськогосподарського призначення. Не відстають від них і наші новоявлені «земельні магнати», - син першого Президента України Леоніда Кравчука Олександр через фірму « Нафком – Агро» осів на 220 тисячах гектарів, Петро Порошенко, через фірму «Укрпромінвест» - на 88 тисячах гектарів, Єфим Звягільський - на 62 тисячах гектарів, та інші не проголошені, але не менш знатні чиновники.
      Селяни і більшість науковців та фахівців сільського господарства України вважають, що вихід з такої складної ситуації щодо власності на землі сільськогосподарського призначення вбачається у поверненні землі як загальнодержавної власності державі,  і запровадженні обігу землі тільки через оренду у держави.
     За визначенням класичної економічної науки, земля сільськогосподар-ського призначення – це загальнонародне багатство, належить до природної ( ресурсної ) форми власності, яка має природне походження, не продається раз і назавжди, а знаходиться у користуванні кожного громадянина зокрема і народу в цілому.
     Споживча вартість землі має грошову оцінку у вигляді рентної плати і плати за оренду, яка також природно є загальнонародною власністю і має споживатися на загальнонародні потреби, а не присвоюватися окремими суб’єктами.
      Суб’єктом права власності на землю сільськогосподарського призначення і земельну ренту є народ України, який делегує це право державі.
      Як об’єкт природної власності, земля не повинна продаватися у власність окремих осіб назавжди, а знаходитися у власності держави та передаватися у постійне користування ( в оренду) громадянам України на історично визнаних, загально прийнятних економічних та юридичних засадах.
      Нажаль, в Конституції України, статус землі сільськогосподарського призначення, як природної (ресурсної) форми власності і окремої форми державної – всенародної власності, яка не може продаватися при будь-яких обставинах,не визначена , що дає привід світовому і доморощеному капіталу спонукати  владу до відкриття ринку землі.
      Позиція наших науковців щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, земельних відносин і форм господарювання на землі чітко визначена у монографії В.В. Радченка  і  П.І. Лазаренка  «Економічна і соціальна спрямованість орендної моделі господарювання» ( «Аграрна наука» , Київ 1996 рік):
 «Оскільки земля – дар природи, то вона повинна належати всьому народу Уrраїни. Держава ж , від імені народу, виступає орендодавцем і надає землю сільгоспвиробникам у безстрокове користування.
     На наш погляд, - це найкраще вирішення проблеми земельної власності і земельної ренти».
     Козацтво і селяни України сподіваються,  що сучасна влада повинна відмовитися від завершення невдалого Курсу радикальних земельних реформ влади Кучми, Ющенка і Тимошенко  і пропонує  прийняти Закон України  «Про обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення»,   в якому   встановити безстроковий мораторій на продаж, дарування і заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення,  и запровадити  виключне право Держави на власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення та  передачі їх у користування сільським, селищним і міським громадам на умовах оренди.

Loading

Сайты партнёры

Сайт ДОК37  БИЦ Слово  ОР УКРАЇНСЬКОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО КОЗАЦТВА

 Школа рукопашного боя Казаков Семиречья   Медвенское СКО 

Статистика

Посетители
690
Материалы
460
Количество просмотров материалов
772719

Вы здесь:

Счётчик Яндекс

Яндекс.Метрика